Ворота́р (брамкар, голкіпер) — спеціалізація футболіста. Під час гри в футбол задачею воротаря є безпосередній захист власних воріт. Воротар є єдиним гравцем, якому дозволено торкатися м'яча руками. Кожна команда зобов'язана мати воротаря на полі у будь-який момент гри; якщо воротар змушений залишити поле через травму або вилучення, інший гравець має взяти на себе обов'язки воротаря, навіть якщо команда більше не має запасних воротарів.

Захисни́к (у футболі) — гравець, який на полі розташований за півзахисниками і перед воротарем. Головні завдання захисників: відібрати м'яча у гравців суперника або перекрити їм дорогу до воріт.

Нападник (у футболі) — гравець, який на полі розташований найближче до воріт супротивника. Головні завдання нападників — забивати голи. Цих гравців також називають форвард (від англ. forward, передній), страйкер (від англ. striker, б'ючий), бомбардир і таке інше.

Півзахисник (у футболі) — гравець, який на полі розташований за нападаючими і перед захисниками. Головні завдання півзахисників: підтримка захисників та нападників залежно від ситуації в грі. Попри те, що всі півзахисники розташовані у середині поля, кожен з них має інше завдання під час матчу. Основні типи півзахисників: опорні, центральні та бічні (правий і лівий)

Бомбардир — усталений епітет для футболіста, який забиває багато голів. Частіше за все бомбардирами називають футболістів, які за кількістю забитих м’ячів встановлюють певний рекорд: рекорд змагань («найкращій бомбардир Чемпіонату світу 2002 року»), рекорд сезону («найкращий бомбардир сезону 1995/1996 чемпіонату України»), рекорд клубу («найкращий бомбардир “Ювентуса” всіх часів») чи національної збірної тощо. В менш формальному контексті такого футболіста можуть також назвати голеадором. Рідше слово «бомбардир» вживають як синонім слів «нападник» чи «форвард», позначаючи таким чином спеціалізацію футболіста, а не його виняткову продуктивність.